Україна сьогодні – це країна суперечностей. У деяких областях країни на вулицях можна побачити переважно «Лади» і «Москвичі» радянських часів або старі малолітражні моделі, завезені з Європи, що проїжджають лише зрідка. Ще є Київ, на вулицях якого численні пробки складаються з європейських і японських машин, включаючи також на подив багато автомобілів екстра-класу, таких як Bentley, Porsche, Mercedes, Lexus, BMW і Audi.

У деяких справи йдуть чудово, у інших – не дуже. Розрив між ними – величезний.
Один з тих, хто може пояснити цей феномен – Хорхе Інтріаго, який вже одинадцять років живе в Києві, – партнер компанії «Ернст енд Янг», провідною компанії по поданню послуг з аудиту і консалтингу. Він намалював нам наступну піраміду українського суспільства:

- п'ять відсотків – це люди, що мають найбільші доходи. Цей сегмент включає 30 олігархів або провідних бізнесменів. Кожний з них має від декількох сотень мільйонів доларів до декількох мільярдів доларів.
Прямо під ними, в тій самій категорії, ті, кого Інтріаго назвав «міні-олігархами». Це – бізнесмени, що мають від 100 до 300 мільйонів доларів.
- десять відсотків відносяться до наступної категорії, численність якої швидко зростає. До цієї категорії входять заможні професіонали і бізнесмени. Зазвичай, ці виконавчі директори або підприємці заробляють близько 500,000 доларів США на рік, а деякі і більше. Оскільки ринкова економіка розвивається, їх навики мають підвищений попит, і вони можуть вимагати велику винагороду.
- 25 відсотків, на думку пана Інтріаго, складає так званий середній клас. Це українці з річним сімейним бюджетом в 20-30,000 доларів.
- 60 відсотків задовольняються сімейним річним доходом в розмірі близько
6,000 доларів США, достатнім лише для того, щоб вижити. А внизу цього сегменту знаходяться люди, що заробляють набагато менше, включаючи пенсіонерів, які одержують пенсію близько 100 доларів на місяць, і людей з сільських областей і бідних районів міст, які нічого не виграли від економічного буму України.

Матеріальні цінності перерозподіляються, говорить Інтріаго, пояснюючи це тим, що люди у верхніх ешелонах шукають можливості розширити свій бізнес, і для цього їм потрібні висококласні професійні послуги, що, у свою чергу, створює попит на талановитих людей у великих і дрібних фірмах. «Інвестування дає паливо для зростання середнього класу», відзначає Інтріаго. А оскільки попит на талант такий великий, то, на його думку «це абсолютно односторонній ринок, ринок службовців». Він також відзначає, що сума інвестицій, що направляються до України, не враховується повністю, оскільки в розрахунок береться тільки фактичний капітал. При цьому не розглядаються часто навіть дуже крупні суми, що надаються як позики компаніям, які одержують інвестиції. «Насправді розмір прямих інвестицій як мінімум на 70% більше, ніж офіційно повідомляється».

Як віце-президент Європейської Бізнес-Асоціації з семирічним стажем, Хорхе Інтріаго добре знайомий зі всіма «за і проти» інвестування до України. Відзначивши тенденцію зменшення втручання уряду з часу Оранжевої революції, він говорить: «Уряд, який не бере участі в бізнесі, – кращий за всіх».

Те, що по справжньому хвилює бізнесменів і може ударити по інвестиціях – це введення цінового контролю, що зараз відбувається в Росії, або реприватизація колишніх державних активів під гаслом реверсування корупції.

Інтріаго також відмітив, що, як тільки Україна вступить у Всесвітню Торгову організацію, що очікується в 2008 році, Європейський Союз пообіцяв почати переговори про вільну торгівлю. Це означає, що компанії зможуть виробляти в Україні з низькою собівартістю і продавати на величезному ринку Європейського Союзу. Як показує досвід, економіки, які інтегруються з ЄС за допомогою членства або торгових угод, зазнають значних удосконалень в розподілі доходів. «Бізнес-співтовариство – дуже оптимістично», – говорить Інтріаго.