Можна сказати, що за часів радянського періоду Україна була другою по значенню республікою Радянського Союзу після Росії. Це призвело до того, що багато хто розглядає Україну як «маленьку Росію» і чекає, що пострадянська Україна піде тим же самим шляхом, що і пострадянська Росія.
Українці і експерти в області розвитку пострадянських суспільств виведуть Вас з омани щодо цього твердження. «Україна набагато більш європейська країна», –  вважає Хорхе Інтріаго, партнер однієї з найбільших консалтингових компаній «Ернст і Янг», який вже 11 років живе в Україні. «Росія хоче відновити своє положення світового лідера», – відзначає він, «тоді як українці хочуть бути європейцями».
Обидві країни, безумовно, мають спільне коріння. У обох країнах сповідається православне християнство, і обидві країни мають слов'янську культуру. Російська мова все ще домінує у східних областях України. Це тільки одна з причин, чому стара гвардія прив'язана до Росії. Крім того, попереднє покоління виховувалося на прикладах радянських героїв, і до сих пір в багатьох крупних містах країни, включаючи Київ, Ялту і Севастополь, збереглися статуї Леніна.
Але, все таки, українська проєвропейська орієнтація є могутнім стрижнем, який пояснює генеральну угоду в Україні, на всіх суспільних рівнях, що майбутнє країни – в Європі. Це також пояснює, чому три основні партії країни, які змагаються за контроль над державою, схожі в своїх поглядах на зовнішню політику. В той же час, багато прагматиків дотримуються думки, що Україна повинна підтримувати добрі стосунки з Росією. Країна на 75% залежить від російського газу, споживання якого щорічно складає 80 мільйонів кубометрів, переважно для промислових цілей, що робить Росію головним інвестором і торговим партнером України.
Дивно, але західні інвестори віддають перевагу Росії над Україною у багатьох галузях, починаючи від готелів і закінчуючи енергетичними компаніями. Минулого року компанія «Шелл» була першим західним гігантом, який інвестував в енергетичний сектор України шляхом перерахування 100 мільйонів доларів США на програму розвідувальних робіт спільно з дочірньою компанією державного Нафтогаза України. Для порівняння, у Росію великі західні нафтові компанії інвестують вже роками. Патрік ван Дале, генеральний директор Шелл в Україні, відзначив, що, хоча йому пощастило найняти в Україні дуже кваліфікований персонал, фактична монополія держави в енергетичному секторі є головною перешкодою для його успішного розвитку. Він також звернув увагу, що з поліпшенням продуктивності може бути припинене неефективне використання газу, але тільки після проведення необхідних змін по впровадженню сучасних технологій. «У старих фахівців – старі методи», – додав він.
Не дивлячись на все вищезазначене, вихід Шелл на український ринок, загальна відкритість України для іноземних інвестицій і участі іноземних компаній у всіх галузях від будівництва до легкої промисловості, відкриває новий етап у розвитку країни, для якого характерні все більш тісні зв'язки із заходом, і це є безперечною тенденцією у молодого покоління українських керівників.