Географічне розташування України робить її енергетичним коридором для всього континенту і гарантує їй головну роль у транзитній промисловості. Російський газ на цей момент становить близько 30% потреб Європи в енергетичному паливі і 80% газу європейські ринки отримують через українську мережу газопроводів. Щороку до 19 країн Європи надходить близько 120 мільярдів кубометрів газу українськими газопроводами.

За потужністю українська газотранспортна система друга в світі, після російської. Крім газопроводів і компресорних станцій тут організована одна із найпотужніших у світі систем підземних сховищ газу, яка забезпечує накопичення резервів для підвищення надійності транзиту російського газу до країн Європи.

Однак, незважаючи на те, що виконання зобов’язань щодо постачання газу в Європу можливе лише за умови злагодженої співпраці російського «Газпрому» і «Нафтогазу України», це питання опинилося в центрі політичних інтриг. У січні 2006 року «Газпром» припинив поставки газу в Україну внаслідок спорів з приводу двосторонніх відносин. Це призвело до енергетичної нестачі в Європі, зокрема в Італії. Цей випадок негативно вплинув на репутацію обох сторін конфлікту. На даний момент офіційна позиція як України, так і Росії зводиться до того, що двосторонні дискусії не заважатимуть енергозабезпеченню європейського ринка. Україна прикладає всі зусилля, щоб позиціонувати себе як надійного партнера і намагається вирішувати газові питання виключно із застосуванням ринкового підходу, виключаючи політичні спекуляції і тиск.

Разом із врегулюванням усіх спорів із російською стороною, ще одним із пріоритетів для України є створення маршрутів конкуруючих транзитів, які дозволять країні стати коридором для нафти і газу Каспійського регіону. Енергетична незалежність є нині одним із основних пріоритетів для українського уряду. Досягнення цієї мети позитивно позначиться і на енергобезпеці Європи.