Українська освіта і наука беруть свій початок з Х-ХІІ ст., Часів Київської Русі, коли почали з'являтися перші школи. Історія становлення мережі шкіл, створення потужних освітянських центрів відображає складну історію становлення самої Української держави. У XVI-XVIII століттях українська культура і освіта розвивались в умовах протистояння імперій: Російської, Речі Посполитої, пізніше - Австро-Угорської, суперництва католицької і православної церков. Але таке протистояння позитивно вплинуло на розвиток освіти: відкривалися нові школи та колегіуми. Унікальним досягненням того часу є велика кількість грамотних людей, а також доступність шкільної освіти для різних соціальних груп. Першим освітянської центром, голосно заявили про себе, стала в 1576 році Острозька школа з правами академії, яка мала власну друкарню і була побудована за принципом вищих навчальних закладів Європи того часу.

Впливовим центром науки XVII ст. стала Києво-Могилянська академія - перший вищий навчальний заклад у Східній Європі. У ті роки навіть знаменитий російський учений Михайло Ломоносов, з ініціативи якого було засновано Московський університет в 1755 році, приїхав здобувати освіту в Києво-Могилянську академію. Більшість відомих українських вчених, філософів, архітекторів, музикантів, політиків здобули освіту в тутешніх вузах і придбали світову славу. Серед них - філософ Григорій Сковорода, архітектор Іван Григорович-Барський, богослов, письменник і державний діяч Феофан Прокопович, військовий і політичний діяч, гетьман Іван Скоропадський та багато інших.

У 1661 році король Речі Посполитої Ян ІІ Казимир підписав диплом, яким надавав Львівському єзуїтському колегіумі «гідність академії і титул університету». В ХІХ ст. російський уряд на вимогу громадськості дозволило відкрити університети в Харкові (1804), Києві (1834) та Одесі (1865). У 1875 році указом імператора Австро-Угорщини Франца Йосифа засновано Чернівецький університет. Ці вищі навчальні заклади швидко здобули славу потужних науково-освітянських центрів, яку зберігають і понині. З ними пов'язано багато імен, відомих усьому світу. У Київському університеті навчалися економіст Іван Вернадський і письменник Михайло Булгаков, в Одеському - медик Олександр Богомолець і хімік Лев Писаржевський, у Харківському - Нобелівський лауреат у галузі біології Ілля Мечников, а також працював Нобелівський лауреат, фізик Лев Ландау. Цілу плеяду вчених зростив також Київський політехнічний інститут. Серед них - відомий у всьому світі авіаконструктор, вчений і винахідник Ігор Сікорський, який в 1923 році в США заснував авіаційну фірму «Sikorsky Aero Engineering Corporation», ставши її президентом. У КПІ також навчався і Сергій Корольов - конструктор перших штучних супутників Землі і космічних кораблів.

Сьогодні Україна націлена на інтеграцію в міжнародний освітній і наукове співтовариство. Приєднання до Болонського процесу зробило навчання в українських вищих навчальних закладах більш привабливим для іноземних студентів. Також Україна приєдналася до Гаазької та Лісабонської конвенціям, активно співпрацює з організаціями по визнанню освітніх документів в різних країнах. Це значно спрощує академічний обмін студентів і є запорукою процесу міжнародної інтеграції.

Україна також бере участь у міжнародних програмах і проектах Європейського Союзу, таких як Жан Моне та Ерасмус Мундус, співпрацює з Європейським Союзом в рамках програми TEMPUS (TACIS) та багатьох інших. Існує також практика міжнародних програм у ВНЗ, в рамках яких здійснюється співпраця з університетами Франції, Німеччини, Норвегії, Південної Кореї, Бразилії та інших країн. Застосовується практика подвійних дипломів, коли студенти після першого року навчання в магістратурі рідного ВНЗ мають можливість навчатися в навчальному закладі іншої країни і отримати дипломи обох університетів.