Міхеїл Саакашві́лі – грузинський політичний та державний діяч. Займав пост президента Грузії з 25 січня 2004 року по 25 листопада 2007 року, один з лідерів «революції троянд», в результаті якої був відсторонений від влади Едуард Шеварнадзе.

Міхеїл Саакашві́лі народився 21 грудня 1967 року в Тбілісі в сім’ї грузинської інтелігенції. Батько – Ніколос – медик за освітою, мати – Гіулі Аласанія, професор – історик, спеціаліст по культурі середньовічної Грузії.

В 1984 році Міхеїл закінчив середню школу №51 в м. Тбілісі з золотою медаллю. В 1992 році з відзнакою закінчив факультет міжнародного права інституту міжнародних відносин Київського університету ім. Т.Шевченка. Після закінчення ВНЗ Міхеїл Саакашвілі повернувся до Грузії, де працював юристом – консультантом в Державному комітеті з захисту прав людини. Після отримання гранту, поїхав в страсбурзький Міжнародний інститут прав людини, а через рік, як стипендіат Держдепартаменту США, був направлений на навчання в Колумбійський університет, де в 1994 році отримав ступінь магістра права. Також майбутній президент Грузії проходив навчання в Університеті Дж. Вашингтона, стажувався в Академії європейського права в Флоренції та в Гаазькій академії міжнародного права.

За роки навчання Міхеїл Саакашвілі отримав декілька почесних звань:

1. Звання почесного доктора Київського національного університету Тараса Шевченко (2005)
2. Звання почесного доктора університету Хайфи (Ізраїль, 2006)
3. Звання почесного доктора Єреванського державного університету (Вірменія. 2009)
4. Звання почесного доктора Нью-Йоркського університету (2010)

В 1995 році за запрошенням свого друга Зураба Жванії Саакашвілі повернувся до Грузії, де був обраний депутатом парламенту від його партії «Союз громадян Грузії», який підтримував в той час президента Едуарда Шеварднадзе. В серпні 1998 року Міхеїл очолив парламентську фракцію «Союзу громадян Грузії».

В вересні 2001 року Міхеїл Саакашвілі обвинувачує Едуарда Шеварднадзе та членів його правління в корупції, подає в відставку, а потім створює опозиційну політичну партію «Національний Рух».

3 листопада 2003 року в Грузії відбулися парламентські вибори, результат яких не визнали опозиційні блоки «Національний рух», «Бурджанадзе – Демократи», та «Патіашвілі – Єдинство», в результаті чого в Грузії почалися акції протесту, які ввішли в історію, як революція «червоних троянд».

В результаті акцій протесту 23 листопада 2003 року в Грузії відбулася зміна влади. 2 листопада 2003 року Едуард Шеварднадзе був змушений піти у відставку, а вже 4 січня 2004 року відбулися нові вибори, на яких за кандидатуру Міхеїла Саакашвілі проголосували 96,27% виборців.

Одним із результатів діяльності Президента Саакашвілі є значні успіхи в справі боротьби з корупцією, в тому числі в правоохоронних органах.

Також нове керівництво Грузії на чолі з Міхеїлом Саакашвілі змогло домовитися про значне збільшення іноземної допомоги.

В 2004 році за допомогою Саакашвілі була ініційована серія лібертарінських (ультра ліберальних) економічних реформ. В 2005 – 2007 роках ВВП Грузії ріс з темпом вище 9% на рік, а в 2006 році – Всесвітній банк зробив заяву, згідно якої Грузія є світовим лідером по темпам покращення ділового клімату6 в індексі якості інвестиційного клімату Всесвітнього банку Грузія зайняла 37-е місце.

13 березня 2007 року грузинський парламент одноголосно схвалив рішення про вступ в НАТО. Конгрес США, зі своєї сторони, підтримав це рішення.

Невдоволення деяких кругів політикою Саакашвілі привело до того, що 2 листопада 2007 року в центрі Тбілісі почалися масові протести. Після того, як масові акції протесту були розігнані, Міхеїл Саакашвілі 25 листопада прийняв добровільне рішення піти у відставку, оголосивши президентські вибори, на яких Саакашвілі здобув перемогу.

Міхеїл Саакашвілі володіє грузинською, англійською, французькою, російською, українською та іспанською мовами.

У Саакашвілі є декілька орденів та медалей. Таких як:

1. Ланцюг Ордену Заслуг pro Merito Melitensi (Мальтійський орден,2005)
2. Орден Хреста землі Марії (Естонія, 2007)
3. Орден Заслуг перед Республікою Польща (Польща, 2008)
4. Орден святого апостолу Марка (Олександрійська православна церква, 2008)
5. Ювілейна медаль «10 років Астані» (Казахстан, 2008)
6. Орден Пошани (Вірменія, 2009)
7. Золота медаль Єреванського державного університету (Вірменія, 2009)
8. Хрест Визнання (Латвія, 2009)
9. Орден Республіки (Молдова, 2010)
10. Орден Почесного легіону (Франція, 2011).