Михайло Янгель. Конструктор, що здатний творити дива
Життя та праця геніального конструктора ракетно-космічних комплексів Михайла Янгеля (1911–1971 рр.) тісно пов’язані з українською землею. Протягом 17 років – з 1954 року до кінця життя – він був Головним конструктором конструкторського бюро „Південне” у Дніпропетровську. За цей час він став засновником нового напряму в ракетній техніці, що базується на використанні компонентів палива з високою температурою кипіння й автономної системи управління.
Це суттєво підвищило боєготовність ракет стратегічного призначення. Михайло Янгель організував дослідження в галузі аеродинаміки, балістики, матеріалознавства та інших проблем ракетної галузі. За його безпосередньої участі і під його керівництвом було розроблено декілька класів і поколінь ракет. Зокрема, космічних ракет-носіїв „Космос”, „Космос-2”, „Циклон-2”, „Циклон-3”, ракетного блоку місячного корабля комплексу Н1-ЛЗ, космічних апаратів „Космос”, „Інтеркосмос”, „Метеор”, „Цілина” тощо.
Михайло Янгель втілював у життя абсолютно неймовірні на той час конструкторські ідеї. Приміром, на початку роботи над „рекордною” ракетою СС-18 розігралася справжня дискусійна буря. Навіть давній соратник Янгеля, головний конструктор шахтних пускових установок Е.Г. Рудяк, доводив, що проект нездійсненний: „Підкинути, як яблуко, рідинну махіну, що важить понад двісті тонн – це чистісінький абсурд!”. Михайло Янгель цей „абсурд” втілив у життя. З часом Рудяк зізнається: „Я не знав, що Янгель здатний творити дива”. Михайло Янгель заснував цілу конструкторську школу, з якої вийшли видатні вчені і спеціалісти світового рівня.
Ім’я Михайла Янгеля носить КБ „Південне”, засновано стипендію його імені у Дніпропетровському державному університеті та Московському авіаінституті. Його іменем названі вулиці у Дніпропетровську, Москві, Байконурі й ціле селище в Іркутській області (Росія). Ім’ям Михайла Янгеля названі астероїд та кратер на Місяці, пік на Памірі, океанський суховантаж „Академік Янгель”. А остання розробка конструктора – ракета СС-18 – внесена до „Книги рекордів Гінеса” як „найпотужніша міжконтинентальна балістична ракета у світі”.
