Сергій Параджанов
Сергій Параджанов отримав всесвітню славу після виходу на екрани у 1964 році фільму “Тіні забутих предків”, знятого за романом відомого українського письменника Михайла Коцюбинського. Цей романтичний фільм-ода унікальній культурі гуцулів, мешканців Карпатських полонин, переміг на кінофестивалях в Італії, Аргентині та Греції. Вірменин за походженням, Параджанов дивним чином проник у глибини української душі та водночас заснував новий жанр українського поетичного кіно.
У комбінації з відмінною операторською роботою Юрія Ільєнка та блискучою акторською грою Івана Миколайчука, режисура С. Параджанова була визнана революційною та вважалася витоком нової кінематографічної техніки. Коли радянські офіційні особи вперше переглянули цю стрічку, вони одразу ж зрозуміли, що цей фільм порушував усі принципи соцреалізму, за якими на той час знімалася кінематографічна продукція Радянського Союзу. Проте щось міняти було вже запізно: через два дні святкувалося сторіччя із дня народження Коцюбинського, і про фільм уже було заявлено. Тому Параджанову дозволили показати свою кінокартину. “Фільм знімався українською мовою, більше того, всі актори розмовляли на гуцульському діалекті. Вони хотіли потім показати фільм з російськими субтитрами. Але я категорично відмовився,” – згадував Параджанов після показу. Пізніше влада заборонила цей фільм на підставі “націоналізму”, але його показ став початком ланцюгової реакції: інтелігенція країни була водночас зворушена та занепокоєна, внаслідок чого розпочались протести проти ув’язнення українських культурних діячів.
