Юрій Кондратюк (Шаргей): завоювання міжпланетних просторів

У 1968 році, коли весь світ із хвилюванням стежив за польотом американських астронавтів на Місяць, один із керівників американської програми "Аполлон" Джон Хуболт сказав: "Кондратюк приблизно 50 років тому розрахував, що схема відділення останнього модуля від космічного корабля-носія є в енергетичному відношенні кращим способом посадки на Місяць". Хто ж такий Кондратюк, про існування якого більшість фахівців дізналися тільки завдяки програмі "Аполлон"?

Своїм послідовникам Юрій Кондратюк (справжнє ім'я Олександр Шаргей) залишив розрахунки схеми польоту космічного корабля на Місяць, гусеничний автомобіль і водяну турбіну. Розробив проект вітроелектростанції на 12 тисяч кіловат. Навіть тепер, дві третини століття потому, подібної вітроелектростанції у світі немає, і проект залишається унікальним. Використовуючи його доробок, Микола Нікітін у Москві звів Останкінську телевежу. На жаль, повірили в ідеї Кондратюка-Шаргея запізно.

Народився Олександр Шаргей 9 (21) червня 1897 року в Полтаві, в Україні. У 1914, будучи 17-літнім учнем Полтавської міської гімназії, він розпочинає роботу "по визначенню основних положень ракетного польоту". Все це відбувалося у маленькому тоді містечку Полтаві, без вивчення досягнень сучасної світової науки. Рукопис із 104 сторінок учнівських зошитів був насичений принципово новими ідеями й сміливими науково-технічними рішеннями щодо теорії і практики космічних польотів.

Закінчити навчання у Петроградському політехнічному інституті, в який він вступив після закінчення гімназії, Олександру Шаргею не дала Перша світова війна. Його мобілізували на фронт. У часи громадянської війни, яка вирувала в Україні після революції, Олександра Шаргея мобілізують спочатку до білої, а потім до денікінської армії, що чинили опір більшовикам. І хоча молодий Олександр не воював у жодній з них довго, і оскільки він був мирною людиною за своєю природою і переконаннями – для нової влади він все ж став запеклим ворогом. А далі – переховування, бідність і голод, чорні роботи. Проте увесь цей період він не розлучався із власними зошитами, які вважав своєю справжньою працею. Щоб уберегти себе і близьких людей від неминучої політичної розправи, Олександр Шаргей змінює прізвище та біографію – тепер він Юрко Кондратюк. Під цим ім'ям він і стане відомим світові.

У 1927 році Юрій Кондратюк приїздить до Новосибірську будувати механізовані елеватори. За два роки до цього він надіслав у Москву свій рукопис "Завоювання міжпланетних просторів". Але попри схвальні рецензії науковців, його роботу не поспішають друкувати. Тоді він публікує книгу за власний кошт. А от за будівництво найбільшого у світі зерносховища без жодного цвяха (їх просто тоді не було), його як шкідника народного господарства було заарештовано. Під час ув'язнення Кондратюк розробляє на конкурс незвичайний проект вітроелектростанціїї, не володіючи щонайменшим досвідом у цій галузі. Його проект здобуває перемогу з-поміж розробок двох спеціалізованих наукових інститутів. Для складання робочого проекту його переводять до Харкова. По дорозі в новий пункт призначення, в Москві відбувається його зустріч із Сергієм Корольовим, який запропонував йому місце головного теоретика в секретному "Реактивному інституті". Але через своє приховане минуле Кондратюку довелося відмовитися. Важко уявити, що відчувала в цей час людина, захоплена космосом, і як би могла скластися історія світової космонавтики, якби геніальний вчений прийняв ту пропозицію. Побачити в дії свій гігантський вітряк Кондратюку також не вдалося: будівництво було заморожено. Стомлений і розчарований, Кондратюк добровольцем пішов на фронт у 1941-му, а у 1942-му він загинув.

Справжнє ім'я винахідника "місячної траси" було з'ясоване лише у 1970 році. Більшість ідей Кондратюка, що свого часу вважалися абсурдними, втілені в життя, і тепер їх вважають єдино можливими. А геніальності цієї людини й досі дивуються вчені. Його ім'ям названо кратер на Місяці, а також мала планета-астероїд. Сьогодні про його винаходи, кожний з яких був прозрінням, і долю, пошматовану примхами історії, розповідають чисельні книги і публікації, а також музеї в Полтаві і Новосибірську. І зорі, і люди намагаються спокутувати провину перед цією видатною людиною.