Адміністративно-територіальний устрій України
Україна – унітарна держава. Це означає, що управління країною здійснюється з одного центру – столиці, діє єдина для всієї території Конституція, існує єдина система найвищих органів влади, єдине правове поле. Але кожна з адміністративно-територіальних одиниць має свої органи управління з тими чи іншими повноваженнями.
Територія України поділяється на Автономну Республіку Крим і 24 області: Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська. Вони є найбільшими адміністративно-територіальними одиницями. Автономна Республіка Крим має значну самостійність у вирішенні місцевих питань, має власну Конституцію, Верховну Раду та Раду міністрів. До областей прирівнюються два міста з окремим статусом – Київ (як столиця України) і Севастополь (місце перебування військово-морських флотів України і Росії).
Середню ланку в адміністративно-територіальному поділі України складають райони і міста обласного (а в АР Крим – республіканського) підпорядкування. Найбільшими містами України є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Запоріжжя, Львів. Нижчою ланкою в адміністративно-територіальній системі є міста районного значення, селища міського типу і села. Такі населені пункти мають свої місцеві органи управління: міські, селищні або сільські ради, останні можуть охоплювати одне або декілька сіл.
