Україна - це країна фольклору і легенд. Центральне місце в українських легендах займають верба і калина, що символізують могутність і поетичність держави, його національний дух і традиції.

Недарма одна з найбільш популярних і стародавніх приказок говорить: «Без верби і калини нема України».

Існує безліч легенд і розповідей, в яких образ калини та верби ототожнюється з образом прекрасної української дівчини, що опинилася в певних життєвих обставинах.

«Дівчина Калина збирала в лісі ягоди і раптом побачила, що вороги - татари йдуть у село. Побігла вона в село і попередила односельців. Сміливо боролися козаки, але у багато разів більше було ворогів - спалили село, а Калину - дівчину-красуню у полон взяли. За те, що попередила село, відрубали їй голову, і виріс на тому місці диво-кущ, в честь імені дівчини Калиною нарекли.

Люблять і пам'ятають люди Калину, а калина стала своєрідною пам'яткою про рідну землю, оберегом українським.»

З часів появи перших поселень на території сучасної України записуються обряди, традиції та вірування, що пішли у століття цивілізацій. Вони розповідають нам про те, як наші предки бачили цей світ, що їх турбувало, а що манило, що радувало, а що лякало.

І хоча легенди не можна назвати достовірним описом історії, багато речей, що описані в них, дають нам яскраву картину минулого.

Українська легенда

Це було дуже давно. В одному селі на Україні дівчата і жінки вирішили показати свою майстерність. Домовилися, що в неділю всі прийдуть на сільську площу і кожна принесе найкраще, що вона зробила своїми руками: вишитий рушник, мережива, полотно, скатертину, одяг.

У призначений день усі дівчата й жінки прийшли на майдан. Принесли безліч дивовижних речей. У дідів та бабусь, яким громада доручила назвати наймайстерніших майстринь, очі розбіглися: так багато було талановитих жінок і дівчат. Дружини і дочки багатіїв принесли вишиті золотом і сріблом шовкові покривала, тонкі мереживні завіски, на яких були вив'язані дивні птахи.

Але переможницею стала дружина бідняка Марина. Вона не принесла ні вишитого рушника, ні мережив, хоча все це прекрасно вміла робити. Вона привела п'ятирічного сина Петруся, а Петрусь приніс жайворонка, якого він сам вирізав з дерева. Доклав Петрусь жайворонка до губ - заспівала, защебетала пташка, як жива. Всі стояли на площі, не ворухнувшись, всіх зачарувала пісня, і раптом у блакитному неба заспівав справжній, живий жайворонок, притягнений співом із землі.

«Той, хто творить розумну і добру людину, - найвправніший майстер», - таке було рішення старців.

Багато легенд і розповідей дійшли до нас з часів становлення і розвитку однієї з найдавніших культур - трипільської цивілізації, яка зародилася саме на території нашої країни.

Однією з легенд України, пов'язаною з давньою історією, стала для ХХ століття трипільська культура, може, як символ ЗОЛОТОГО СТОЛІТТЯ - з його добробутом, мудрістю і справедливістю. В даний час ми знаємо, що протягом майже двох з половиною тисяч років на землях України, від Карпат до Дніпра жили люди, які створили одну з найдавніших цивілізацій Європи. Вони побудували тисячі поселень, вирощували хліб, видобували метал. Вони вшановували Богів, створили шедеври прикладного мистецтва - кераміку, статуетки, які і зараз вражають досконалістю форм декору, використовували піктографічну писемність. Трипільці були частиною світу давніх цивілізацій Старої Європи, жили у часи, коли створювалися перші держави в Єгипті та Шумері.

Колосальна кількість легендарного фольклору було записано в часи Київської Русі. Взяти хоча б повести про героїчні подвиги богатирів, про їхні битви з лютими ворогами України-Русі.

Особливе місце в подібних розповідях, нарівні з самими богатирями, займає образ казкового персонажа-антигероя - Змія. Так, існує легенда про створення київських пагорбів, які легендарний персонаж Кирило Кожум'яка зорав на змії. З тих пір пагорби або, як їх ще називають - вали, носять ім'я Змієві вали.

У старовину Київ називали «містом Змієвим». Як відомо, давні слов'яни уявляли світ у формі гігантської змії, що кусає себе за хвіст. Якщо вірити цим віруванням, то хвіст змії розташовується точно над Києвом... Не дарма покровителем української столиці є Архангел Михаїл, згідно з Біблію, який переміг диявола в подобі семиголового Змія...

Є в Києві район Гончарі-Кожум'яки. Назва його пов'язана з ім'ям міфічного героя Микити Кожум'яки, який нібито переміг Змія, що постійно забирав до себе в лігво красивих дівчат. Кажуть, Микита Кожум'яка був реальною людиною і жив саме тут, в урочищі, де тоді розташовувалося щось на зразок ремісничої слобідки ... За іншими даними, переможця київського змія звали Кирилом. Можливо, це було його друге християнське ім'я, прийняте при хрещенні. На честь Кирила Кожум'яки була вибудувана і Кирилівська церква, біля якої знаходиться Змієва печера.

А що якщо і сам Змій реально існував? Недарма під Києвом досі збереглися Змієві вали - як свідчить міф, це та сама борозна, яку проорав Микита 300-пудової сохою, куди запріг вбитого змія. До речі, зображення самого легендарного Змія можна побачити на фасаді старовинної будівлі на Рейтарській вулиці.

Як відомо, перші колонії на території українського півострова Крим були засновані греками. Саме тому більшість легенд Криму мають грецьке коріння і досить глибоко торкаються грецької міфології.

До слова, легенди Криму вважаються одними з найбільш цікавих в українському фольклорі, хоча, з іншого боку, вони носять і найбільш казковий характер.