Україна – не в Росії
Можна сказати, що за часів радянського періоду Україна була другою по значимості республікою Радянського Союзу після Росії. Це призвело до того, що багато хто розглядає Україну як «маленьку Росію» і чекає, аби пострадянська Україна пішла тим самим шляхом, що і пострадянська Росія. Українці й експерти в області розвитку пострадянських суспільств виведуть Вас з омани щодо цього твердження.
«Україна більш європейська країна», – вважає Хорхе Інтріаго, партнер однієї з найбільших консалтингових компаній «Ернст і Янг», який вже 11 років живе в Україні. «Росія хоче відновити своє положення світового лідера», – відзначає він, «тоді як українці хочуть бути європейцями». Обидві країни, безумовно, мають спільне коріння. В обох державах сповідається православне християнство, і вони мають схожу слов'янську культуру. Російська мова все ще домінує у східних областях України. Це лише одна з причин, чому "стара гвардія" прив'язана до Росії. Крім того, попереднє покоління виховувалося на прикладах радянських героїв, і до сих пір в багатьох великих містах країни, включаючи Київ, Ялту і Севастополь, збереглися пам'ятники Леніна. Проте, все ж таки, українська проєвропейська орієнтація є могутнім стрижнем, який пояснює генеральну угоду в Україні, на всіх суспільних рівнях, що майбутнє країни – в Європі. Це також пояснює, чому три основні партії країни, які змагаються за контроль над державою, схожі у своїх поглядах на зовнішню політику. Водночас, багато прагматиків дотримуються думки, що Україна повинна підтримувати добрі стосунки з Росією. Країна на 75% залежить від російського газу, споживання якого щорічно становить 80 мільйонів кубометрів, переважно для промислових цілей, і це робить Росію головним інвестором і торговим партнером України. Дивно, але західні інвестори надають перевагу Росії над Україною у багатьох галузях, починаючи від готелів і закінчуючи енергетичними компаніями. Минулого року компанія «Шелл» була першим західним гігантом, який інвестував в енергетичний сектор України шляхом перерахування 100 мільйонів доларів США на програму розвідувальних робіт спільно з дочірньою компанією державного Нафтогаза України. Для порівняння, у Росію великі західні нафтові компанії інвестують вже роками. Патрік ван Дале, генеральний директор Шелл в Україні, відзначив, що, хоча йому пощастило найняти в Україні дуже кваліфікований персонал, фактична монополія держави в енергетичному секторі є головною перешкодою для його успішного розвитку. Він також звернув увагу, що з поліпшенням продуктивності припинеться неефективне використання газу, але тільки після проведення необхідних змін по впровадженню сучасних технологій. «У старих фахівців – старі методи», – додав він. Не дивлячись на все вищесказане, вихід Шелл на український ринок, загальна відкритість України для іноземних інвестицій та участі іноземних компаній у всіх галузях – від будівництва до легкої промисловості, відкриває новий етап у розвитку країни, для якого характерні все більш тісні зв'язки із заходом, і це є безперечною тенденцією у молодого покоління українських керівників.
