Про Україну

Сповнена колізій історія іноземного панування і колонізації українських земель призвела до того, що імена популярних осіб і героїв, які могли би послужити зразками для наслідування і джерелом натхнення для українського народу, замовчувались. Наразі їхні досягнення та заслуги згадуються і переосмислюються українським суспільством. Окрім того, з появою українського незалежного покоління, яке відрізняється впевненістю у своїх силах і національною самосвідомістю, молоді українці мають цілий ряд виразних сучасних "ікон", на які вони можуть рівнятися. Разом вони допомагають укріплювати нову українську національну ідентичність XXI сторіччя.

 

Україна – це край, що дав світові багатьох видатних особистостей, які виявили себе у різних галузях науки і техніки, культури і мистецтва. Щоправда, тернистий історичний шлях України, яка була багато віків під владою інших країн та імперій, призвів до того, що їхні імена досить часто замовчувалися або асоціювалися з іншими країнами, де вони здобули славу. Тим не менше, хоча країні із назвою Україна всього двадцять один рік, імена наших видатних земляків Ви, напевно, чули і раніше: письменники Микола Гоголь і Михайло Булгаков, співачка Соломія Крушельницька, піаніст Володимир Горовиць, художники Казимир Малевич і Олександра Екстер, видатний хореограф Серж Лифар і багато інших імен, що поповнили світову культурну скарбницю.

 

В Україні охороні навколишнього середовища завжди приділялася особлива увага. У період існування СРСР найвпливовішою організацією було Українське Товариство охорони природи (УТОП), а також добровільні Дружини охорони природи. Саме завдяки цим організаціям природоохоронний рух України отримав надійні кадри. 

 

На зелених схилах Дніпра вона змагається хіба що із золотими куполами Києво-Печерської Лаври. Вона готова до захисту свого міста у будь-яку мить. В одній руці - високо піднятий меч, в іншій - щит. Обличчя рішуче. Такою постає перед щойно прибулим до Києва дещо помпезна, висотою понад 60 м, сталева фігура Батьківщини-Матері.

 

Можна сказати, що за часів радянського періоду Україна була другою по значимості республікою Радянського Союзу після Росії. Це призвело до того, що багато хто розглядає Україну як «маленьку Росію» і чекає, аби пострадянська Україна пішла тим самим шляхом, що і пострадянська Росія. Українці й експерти в області розвитку пострадянських суспільств виведуть Вас з омани щодо цього твердження.  

 

Мова історично була одним із ключових індикаторів національної суверенності. Майже чотири століття українська мова була предметом категоричних заборон і пропагандистських кампаній, направлених на те, щоб звести її до рівня не більше ніж діалекту. Все змінилося з часів здобуття незалежності, і наразі урядова політика направлена на підтримку української мови, як єдиної і державної.

 

Релігійне життя в Україні представлене 55 віросповідними напрямками, в межах яких діють майже 34 тис. релігійних організацій, зокрема, 32,5 тис. релігійних громад, 82 центри та 246 управлінь, 420 монастирів, 333 місії, 74 братства, 192 духовні навчальні заклади, 12,7 тис. недільних шкіл.

Справами Церкви в Україні опікується 29,4 тис. священнослужителів. Зростає видання церковних друкованих засобів масової інформації, нині їхня кількість становить 383 одиниці.

Для богослужінь релігійні організації використовують 22 тис. культових та пристосованих під молитовні споруд.

 

Україна – країна у Центрально-Східній Європі, яка знаходиться приблизно між 52°20’ та 44°20’ північної широти і 22°5' і 41°15' східної довготи. Столиця України – місто Київ.

 

Мова вважається віддзеркаленням душі народу, бо саме через мову можна багато дізнатися про особливості його розвитку та формування. На жаль, українці протягом своєї історії були позбавлені можливості повноцінно вивчати та розвивати рідну мову. Перебування у різний час під владою держав Речі Посполитої, Австро-Угорської та Російської імперій призвело не лише до заперечення істориками цих країн існування українців як етносу, а й до зведення української мови до діалекту.

 

В Україні існують державні та приватні ЗМІ. Частка недержавного сектора у телерадіоінформаційному просторі перевищує 96%. За даними Міністерства статистики України, на сьогодні видано більше 30 тисяч свідоцтв про державну реєстрацію друкованих ЗМІ. За оцінками Держкомстату, виходять друком більше 5,3 тисяч найменувань періодичних видань. Із розвитком ІТ-технологій та поширенням Інтернету з’явилися незалежні Інтернет-видання.

Центральним органом влади із забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах є Державний комітет телебачення та радіомовлення України www.comin.kmu.gov.ua/